Гендерно зумовлене насильство і ВІЛ — у чому зв’язок, і чому потрібно забезпечити для постраждалих доступ до послуг з тестування?

Про це говорили представники/ці ключових державних, міжнародних і неурядових організацій на круглому столі «Консультування та експрес-тестування на ВІЛ осіб, постраждалих від гендерно зумовленого насильства». 

Захід став підсумком проєкту, спрямованого на розширення можливостей широкого залучення постраждалих від насильства до добровільного тестування на ВІЛ. У рамках проєкту було пропілотовано модель надання інтегрованих послуг постраждалим на муніципальному рівні (в м. Одеса та Дніпропетровській області), що зі свого боку відкриває можливість до більш раннього виявлення ВІЛ статусу та своєчасного початку лікування постраждалих. Ще однією очевидною перевагою для учасників/ць проєкту стало отримання послуг із профілактики ВІЛ та інформації про їхні права у доступі до тестування, консультування та лікування.

«Державна стратегія з подолання епідемії ВІЛ насамперед зосереджується на ключових групах ризику щодо інфікування. Важливо також розуміти, що постраждалі від насильства жінки рідко звертаються по медичну допомогу, а отже залишаються і поза скринінгом на ВІЛ. Саме тому ми ставили ціль залучити до тестування соціальних працівників із служб, до яких першими потрапляють постраждалі», — пояснює Галина Майструк, виконавча директорка БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї».

Обидві проблеми є актуальними для України, а з війною тільки загострилися. «Насильство — один із ключових факторів ризику інфікування ВІЛ. Для дівчат та жінок цей ризик є вищим через особливості фізіології. При цьому, за статистикою жінки у рази частіше страждають від домашнього і гендерно зумовленого насильства», — говорить Тетяна Слободян, координаторка проєктів БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї».

Так, проєкт залучив надавачів соціально-психологічних послуг в Дніпропетровській і Одеській областях, серед них шелтери, притулки, мобільні бригади. А також і центри допомоги ВПО.

За три місяці вдалося протестувати на ВІЛ 1 525 людей. З усіх протестованих 919 людей повідомили про те, що постраждали від того чи іншого виду насильства, зокрема, 5 людей постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з війною, 18 — від зґвалтування, 14 — від сексуального насильства. За даними опитування, з них до поліції звернулася 181 людина, а по допомогу в медичному закладі лише 118.

«Проєкт дав колосальний досвід. Завдяки інформаційно-роз’яснювальній роботі ми здолали виклики, як-от спротив з боку людей і недовіра до тестування немедичними працівниками. Важливо не припиняти проведення тестування, навіть якщо попит у населення зменшиться», — ділиться досвідом участі в проєкті Катерина Ікол, начальниця відділу соціально-психологічної роботи та підтримки сімей Дніпровського міського центру соціальних служб.

Застереження щодо тестування немедичними фахівцями — не безпідставне, адже тестування частіше виконується в медичних закладах.

Зокрема, Стандарти медичної допомоги «ВІЛ-інфекція» вносять постраждалих від зґвалтувань до переліку уразливих груп, а відповідно вони підлягають обов’язковому обстеженню на ВІЛ-інфекцію під час звернення до медиків. «Документ чітко визначає алгоритм постконтактної профілактики ВІЛ: як проводити обстеження, надавати допомогу, у тому числі схеми приймому антиретровірусних препаратів», — пояснила Ольга Климова, лікарка-інфекціоніст відділу управління та протидії ВІЛ-інфекції Центру громадського здоров’я МОЗ України.

Документ також визначає прескрінінговий або ж нульовий етап тестування — його можуть виконати соціальні працівники/ці швидкими оральними і кров’яними експрес тест-системами. Незалежно від отриманого результату, у медзакладі людина розпочинає діагностику з першого скринінгового етапу.

«Законодавство не забороняє соціальним працівникам тестувати на ВІЛ, але і прямо не дозволяє. Люди, які мають потребу в отриманні таких послуг, мають бачити, що в переліку послуг соціальних служб є така можливість, а не просто на словах “ми можемо — ми проводимо”. Це допоможе сформувати в людей більше довіри», — пояснює Юлія Гайдаржи, директорка Центру соціальних служб Одеської міської ради.

У своєму підсумковому виступі Людмила Шевцова, радниця з питань молоді та ВІЛ UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні наголосила: «Є велика потреба у включенні людей, які страждають від гендерно зумовленого насильства, до переліку цільових груп профілактики й поширення ВІЛ в Україні. Наш досвід та отримані результати проєкту це демонструють. Це допоможе в боротьбі з обома епідеміями — ВІЛ і гендерно зумовленого насильства».

Як результат, учасники/ці засідання домовилися про подальшу співпрацю, щоб силами існуючих проєктів охопити постраждалих від гендерно зумовленого насильства послугами з консультування та тестування на ВІЛ, допоки питання надання соціальними працівниками/цями цих послуг не буде врегульоване законодавчо.

Запис круглого столу можна переглянути за посиланням.

Захід відбувся в рамках проєкту «Вдосконалення процесу консультування та тестування на ВІЛ для клієнтів програм соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від гендерно зумовленого насильства» реалізовує БФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї» за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, UBRAF та Joint United Nations Programme on HIV/AIDS in Ukraine.

Проєкт має на меті залучити представників спеціалізованих сервісів допомоги постраждалим від гендерно зумовленого насильства до консультування та тестування на ВІЛ та розширити можливості скринінгу на ВІЛ людей, які постраждали від домашнього насильства.